Rose debug info
---------------

Здоровий глузд

Олександр Колодько. Про дизайн, міста та дизайн у містах

Оцінка назв-переможців

У минулому пості писав про дурнуватий процес голосування за перейменовані вулиці. Зараз комісія опрацювала результати та оголосила остаточні варіанти. Щось спірне прибрали, щось лишили.

Раніше також було ((https://www.the-village.com.ua/village/city/situation/327441-pro-pereymenuvannya-vulits-inter-yu-z-golovoyu-komisiyi
гарне інтерв’ю про перейменування вулиць)) з членом експертної комісії Павлом Островським. Там багато пояснень і правильної логіки у перейменуванні з урахуванням і голосів місцевих мешканців вулиць.

А от Вілледж, імхо, могли б ілюстрації зробити реальними макетами реальним шрифтом, бо назви в картинках виглядають лівими 😜

Мої коментарі

На вихідних на прохання Павла також ((https://docs.google.com/spreadsheets/d/1OAv9LB_4uc-bae_g9bvilUsUOo2TWi5OEt4D1qIo-lQ/edit?usp=sharing
проглянув та дав свої коментарі)) стосовно назв, що перемогли у голосуванні. Був всього день, щоб передивитись та перевірити всі 296 назв. Тож можливо теж повпливав на нові назви 🙂 І трішки розкажу, що ж коментував.

Оцінював за двома критеріями:

1. Оцінка з точки зору орієнтування. Чи є повтори та схожі топоніми, які потім викликатимуть плутанину. Наприклад, хтось буде приїздити не туди або не правильно будуватиметься маршрут. Ніби це відповідальність самої людини, але можна їй полегшити життя та запобігти помилкам.

Мої оцінки в таблиці:
🟢 ok — не бачу проблем, рекомендую.
🟡 not sure — спірні варіанти, які не критичні, але певні труднощі можливі, наприклад, схожі та абстрактні «Українських героїв», «Героїв УПА» чи «Українських повстанців».
🔴 not ok — не рекомендую, варто обрати іншу назву.

До кожної назви додав свій коментар.

2. Довжина назви. Це більше впливає на практичність: довгі назви складніше шукати і вводити, адресні покажчики мають бути завеликими, що не будуть вміщуватись нормально на фасади (особливо у центральних кварталах). Або текст буде суттєво зменшуватись, що погіршить читабельність.

Для скорочення назви можна прибирати звання та різні регалії (генерала, митрополита, архітектора, авіаконструктора тощо), або ім’я, якщо це не так важливо (у варіанті «Йоганна Вольфганга Гете» можна скоротити).

У таблиці я підсвітив назви довші за 14 літер та всі довші за 20 літер (це всього 28 назв) рекомендую подумати, чи можна скоротити, бо табличка виходить довжиною понад 1 м.

З цікавого:

⚫️ Найбільше голосів набрав пров. Отаманський — 33334, найменше — вул. Римська — 3269.

🟢 84% варіантів без можливих проблем, 🟡 5% спірних, 🔴 11% я змінив.

⚫️ Зустрів 7 дубльованих варіантів-переможців. Скоріш за все через дурну організацію у варіанти попали однакові назви та за них однаково проголосували, бо це були відомі прізвища.

⚫️ У першу чергу перевірив всі площі, провулки та бульвари на збіги з вже наявними вулицями, і такі виявились є, і у зовсім інших частинах міста: бульвар Лівобережний, площа Старокиївська, пров. Злотопольський та Тростянецький тощо.

⚫️ Дивна історія з «авіаційними» назвами: Туполєва → Авіаційна, хоча на вулиці розташований завод Антонов, при цьому вже у місті є вул. «Авіаконструктора Антонова». Плюс серед переможців з’явилась вул. Авіаконструкторська, що теж додаватиме плутанини

⚫️ Вважаю помилковими варіанти з однаковими прізвищами:
— Михайлини Коцюбинської та наявна вул. Михайла Коцюбинського;
— Миколи Куліша та Пантелеймона Куліша;
— Дмитра Дорошенка та Петра Дорошенка;
— Івана Бойка та Віктора Бойка;
— одразу дві назви-переможці Семена Гулака-Артемовського та Петра Гулака-Артемовського.

При цьому я не проти самих цих особистостей, а розмірковую з точки зору практичності у повсякденні.

⚫️ Відмічав також співзвучні назви (наприклад, Пулюя та Палія), бо у частині випадків назви передаються голосом і можна помилково сприйняти неправильно.


Всі такі випадки у майбутньому можуть викликати незручність: кур’єр або таксі приїдуть не туди, або маршрут у навігаторі побудуються не туди, або доведеться кожен раз коли розповідаєш адресу додавати якісь уточнення. Ніби й малі незручності, не критичні й можна не зважати, але люди потім на це витрачають свої час та сили, які б могли витрачати на щось більш приємне чи корисне.

 18   2 міс   дерусифікація   київ

Перейменування вулиць через **** та імітація демократії в красивій обгортці

Вчора (15 червня) у застосунку Київ Цифровий запустили голосування за 296 назв вулиць. Все красиво та навіть називається «електронна демократія».

Пост про запуск голосування

На мою думку, процес знову недалеко пішов від голосування за назви метро і міську адміністрацію цей кейс ніяк не вчить ухвалювати безглузді рішення. Єдина відмінність цього голосування — неанонімне голосування без накрутки. Далі відмінності закінчуються і це так само безліч якихось назв, які просто викотили списком без пояснень, чому їх туди додали. Тільки загорнули в красиву обгортку застосунку з фільтрами по районах і типах вулиць. Навіть аргумент про те, що мають обирати місцеві, не працює, бо голосувати можуть всі мешканці України (попросив перевірити, не мешканець Києва і не платник податків таки може проголосувати).

Проголосувати пропонують до 19 червня, тобто є лише 5 днів. Жодного опису до варіантів, чому вони варті вашого голосу, немає. Чи є час провести своє дослідження і хоча б погуглити всі ті пропоновані назви для всіх 289 вулиць? Цим будуть займатись одиниці, решта оберуть:


  • ті назви, які якось знайомі та на слуху;
  • 90+% точно оберуть з варіантів пропонованих комісією, які відмічені зірочкою (ця позначка одразу програмує вибір саме з тих варіантів і не зрозуміло нащо тоді було додавати інші);
  • довіряться знайомим, які публічно агітуватимуть.

Це така само як на виборах обирати депутатом просто за знайомим прізвищем, а потім дивуватись незнайомим випадковим людям, що дерибанять землю. Чи був процес агітації та якусь з назв? Ні. Чи буде хтось буде відповідати за ухвалені назви? Ні, бо будуть посилатись на народне волевиявлення.

Знову голосування з інструмента дослідження перетворилося в інструмент ухвалення рішень.

І знову ніяк не враховано орієнтаційну/навігаційну складову, про яку я писав раніше. Я не досліджував всі вулиці, але для прикладу візьмемо площу Льва Толстого. Одна з пропонованих комісією назв — Старокиївська. Але з топонімів є вже така вулиця і гора, які віддалені на 2 км від площі. Інший варіант — Караваєвська, що співзвучно з Караваєвими Дачами та буде викликати плутанину у майбутньому. Третій варіант — Скоропадського, хоч якось прив’язаний до місцевості, бо поруч є така вулиця (але яку мало хто знає, бо до неї жодного будинку не відноситься, всі відносяться до Великої Васильківської чи Басейної).

Відстані від площі Льва Толстого до Старокиївських вулиці та гори

Ще поруч вулиця Льва Толстого, яка зараз пов’язана назвою, але з варіантів лише Караваєвська збігається з площею. При цьому варіанту Старокиївська немає, бо вже є така вулиця.

Загалом я не бачу сенсу підтримувати дурні процеси та голосувати в такому вигляді. Але якщо ви хочете, то подивіться пропозиції у Тиміша або Ксенії Семенової.

Агітація від Тиміша та Ксенії:

А як же ж тоді перейменовувати?

Вважаю, що цим має займатись виключно комісія експертів, в якій можуть бути:
— група експертів з історії, які можуть оцінити зважено кожну пропозицію, її змістове навантаження та історичне підґрунтя;
— група експертів з культури, які можуть оцінити культурне значення;
— група експертів з урбаністики/навігації, які можуть оцінити кожне рішення з точки зору навігації;
— група мовних експертів та знавців стандартів;
— можливо ще комунікаційники.
Зараз у комісії взагалі немає когось по урбаністиці.

Чи можливо робити голосування?

Можливо. Але тільки як спосіб просто дізнатись думку з приводу різних назв і тільки після «агітації» та пояснень по кожному з варіантів (що означає, хто та чи інша особистість тощо). Так люди зможуть спочатку почути весь контекст і на його основі вже прийняти обдумане рішення.

 22   3 міс   дерусифікація   київ

(Не)Проводьте конкурси на дизайн

Старий пост, написаний для блогу Агентів змін.


Пост навіяно черговим голосуванням вже Полтавської САД за запропоновані варіанти дизайну знаків на в’їзді у місто. Але за останні роки таких прикладів можна назбирати безліч: від вибору логотипів міст до вибору ліврей поліцейських машин. І кожен раз можна побачити схожу картину: запускається голосування, починається шквал критики у соцмережах, голосування або припиняється або завершується, але і організатори і коментатори вважають іншу сторону мудаками, які нічого не розуміють, а у публічному просторі з’являється не завжди гарний дизайн.

Агентство місцевих доріг Полтавської області проводить голосування за варіант дизайну знаку на в’їзду у Полтаву

Тому я хочу поміркувати, чому проводити такі конкурси і голосування — це помилка і не треба так робити. А якщо і робити, то правильно.

Як виникає проблема

Зазвичай такі скандали виникають у проектах, які пов’язані з публічним і спільним простором. Найчастіше це стосується логотипів та брендів міст, дизайну будь-яких міських проектів, іноді — архітектури.

Організовують такі події зазвичай комунальні структури або обрані громадою відповідальні, наприклад, мери. І зрозуміло, що вони мають відповідати перед громадою, для якої працюють. Тому у розвинених містах існують механізми партисипації і залучення громадськості під час створення громадських проектів. У нас це громадські слухання, на яких представляють проект чи ініціативу і обговорюють плюси, мінуси та підводні камені. Після чого проект має ставати кращим і допомагати різним групам людей.

Такі слухання потрібно організовувати та модерувати, це потребує ресурсів і це складно. З розповсюдженням інтернету і соцмереж здається, що залучати людей до обговорення стало простіше. І, здається, це шлях до тієї прямої демократії, як під час виборів у парламент.

Здається, все має бути добре. Але чому ж організатори стикаються з критикою і що організатори голосувань роблять не так?

  • У таких конкурсах і голосуваннях мова йде про публічний простір, яким користуватимуться всі. Це не бар чи ресторан, в якому якщо щось не подобається, то в інший раз ви просто не прийдете і не проголосуєте гривнею. Але між громадою та відповідальними немає такого прямого ланцюжка впливу, а люди хочуть брати участь у житті свого міста, і якщо їм дають такий механізм, вони їм користуються.
  • У людей не питають їхні потреби, а ставлять перед фактом: ось ми придумали таке. Логічним буде обурення, коли людей не спитали до того, як щось робити.
  • Недостатня комунікація про завдання, яке потрібно було розв’язати, і на чому базуються всі запропоновані рішення. А якщо люди не розуміють задачу, то не сприймають рішення.
    Часто невідомо, хто автор проекту. Невідомо, хто створював варіанти дизайну і у кого можна поставити всі питання, чому зроблено саме так.
  • Голосування — це перекладання відповідальності за ухвалені рішення на «умовну більшість». Якщо більшість обрала, то маємо це прийняти і з цим жити. Зазвичай така логіка виникає, коли відповідальна особа не може або боїться ухвалити рішення, яке може комусь не сподобатись, і це буде нести якийсь «політичний» ризик.
  • Голосування за дизайн не працює. В оцінюванні дизайну зазвичай немає чітких критеріїв оцінки, щоб можна було порахувати, що один варіант краще іншого на 18%. Найбільш професіональну оцінку дизайн-рішенням можуть дати професіонали зі сфери, які розуміють конекст: якість шрифтів можуть найкраще оцінити шрифтові дизайнери, бренд — дизайнери, які розуміються на створенні брендів, тощо.

Тому в купі варіант з винесенням на голосування громадою за варіанти дизайну — невдале рішення і результати будуть далекими від найкращих, бо люди обиратимуть знайоме і зрозуміле.

Ліврея авто патрульної поліції

Під час запуску патрульної поліції e 2015 році МВС вирішило провести конкурс на дизайн ліврей і збирало пропозиції від будь-кого. Потім самі обрали кілька варіантів, підредагували, обклеїли кілька машин, поставили їх на Майдані та розмістили біля них урни. Кожен перехожий міг проголосувати за один з варіантів, так і обрали врешті решт дизайн. У відповідь на такий підхід різні дизайнери викладали свої варіанти у соцмережах. І ці варіанти, на мою думку, були більш продуманими і помітними, яскравими.

Обраний варіант:

Новина у фейсбуці:

Голосування на Майдані:

Альтернативні варіанти від Ігоря Скляревського та Антона Жукова.

Як тоді робити міські проекти

Замовити роботу. Найпростіший шлях — замовляти роботу з дизайну у професіоналів. При цьому краще робити роботу відкрито, щоб і виконавцям і відповідальним не було соромно поставити підпис під роботою, а люди могли спитати авторів про все, що їм незрозуміло.

Провести відкритий конкурс. Інший і довгий шлях — провести відкритий конкурс. При цьому треба займатись його організацією та створити умови, в яких професіоналам буде цікаво взяти участь. Як би по-снобськи не звучало, але професіоналам завжди є чим зайнятись, вони завжди зайняті роботою. Логотипи на фрілансі за 500 гривень можна робити, але чи будуть вони гарними? Зазвичай ні, бо у них не вкладатимуть багато інтелектуальної роботи. Також для конкурсів потрібно створювати журі з професіоналів, які можуть оцінити роботи в реальному контексті.

Тому конкурси можуть найбільше підходити для створення дуже довготривалих проектів, на роки, як наприклад архітектура будівель чи публічних просторів.

Існує ще альтернативний варіант — конкурс портфоліо. Коли оголошується намір співпрацювати з професіоналами, вони надсилають своє портфоліо і організатор обирає, хто може якнайкраще підійти для розв’язання задачі.

Комунікувати. У будь-якому з варіантів важливою також є комунікація про сам проект. Варто комунікувати ще до початку будь-яких робіт, так можна привернути увагу спеціалістів та громади до проекту. Під час роботи важливо комунікувати про ухвалені рішення та дати можливість зворотного зв’язку. Частіше комунікувати — краще.

Пам’ятка, як працювати зі зворотнім зв’язком

  • Поважати людей. Люди у більшості не злі і не хочуть зробити боляче, навіть коли пишуть дурню, це не привід їх зневажати.
  • Шукати раціональне зерно у висловах. У нас немає культури зворотнього зв’язку: люди по-різному формулюють думки, часто не чітко.
  • Задавати відкриті питання, які починаються зі слів: «що», «як», «який», «скільки» та «чому», щоб дізнатись розгорнуту відповідь.
  • Не зважати на неаргументовану критику. Так само, як і на неаргументовану підтримку.

Що робити, якщо бюджету немає

Авжеж проводити таку велику роботу потребує ресурсів та бюджету, тому часто можна почути, що їх немає. І здається, що ніяк інакше робити неможливо: або своїми силами, або платити великі кошти.

Нормально і безкоштовно теж можна зробити, якщо захотіти:

  • Пошукати нормальних дизайнерів чи агенції та попросити їх про допомогу. Наприклад, можна згадати брендинг київського зоопарку від Fedoriv, або Ukraine Now та NAMU від Банди. Великим агенціям іноді може бути цікаво.
  • Знайти донорів чи зібрати бюджет спільнокоштом, залучити волонтерів та забезпечити впровадження зробленого. Багато людей насправді раді допомогти.
  • Звернутись у школу дизайну і зробити роботу, як студентський проект. Яскравий приклад — школа Projector, в якій студенти розробили нову айдентику для Музею Ханенків та Молодого театру.
Приклади брендингу Ukraine NOW, Молодого театру, NAMU, Музею Ханенків, Київського зоопарку

У підсумку

Не проводьте конкурси з голосуванням в інтернеті. Створюйте разом з професіоналами гарний дизайн та беріть відповідальність за результат. І пам’ятайте: оточення формує свідомість.

 32   4 міс   дизайн   конкурси

Перейменування станцій київського метро

Київський метрополітен показав дуже жахливий підхід до перейменування станцій метро з повним перекладанням відповідальності на незрозумілу онлайн-більшість якихось людей. Навіть, якщо цих людей 170+ тисяч.

Пост на сторінці київського метро

Хтось просто на свій розум щось написав, а у метро взяли просто все, що люди накидали, та просто виставили на голосування. Проведення конкурсів з онлайн-голосуванням це вже погано, а тут погано у квадраті.

Назви станцій метро виконують важливу навігаційну роль у місті. Це такі ж топоніми, як і історичні назви районів. І називати Варшавською замість Мінської, коли є Варшавський масив, біля якого теж буде станція, зовсім нелогічно. Одночасно лишається Мінський масив, який поки не перейменований. Назви станцій мають допомагати розуміти місцевість, а не бути від неї відірваними і абстрактними.

Подивіться на розкидані по місті топоніми Шевченка, яких мінімум 6 у різних місцях: метро, площа, бульвар, провулок, парк, університет (може навіть ще є десь). А про різні Дарниці я вже не кажу.

І це ми не дійшли до сенсів. Бучанська — це так виглядає вшанування пам’яті трагедії? Хтось думає, чи потрібно цей варіант було включати в опитувальник?

Або станція Лесі Українки — коли є площа й бульвар її імені біля станції Печерська. Степана Бандери — туди ж. Яка логіка виставляти ці варіанти взагалі? Чи Європейська — є вже площа в іншому місці, а що у тій місцевості європейського? Ботанічна — є два ботсади, чи додає ця назва кращого розрізнення цих локацій?

Найменуванням мають займатись хоча б якісь експерти, які розуміють і бачать загальну картинку що на що може вплинути. І цей процес має бути разом з перейменуванням вулиць, оскільки все зв’язано. Наприклад, може краще перенести станцію Тараса Шевченка замість ЛТ, ближче до парка та бульвару, а на Подолі назвати станцію інакше? Або прив’язати станції саме до історичних назв місцевості, як та ж Звіринецька — ці назви потім точно нікуди не зникнуть, бо то історичні назви, так ще і допоможуть популяризувати ці назви.

А потім ці бездумно нашвидку вибрані назви будуть жити у просторі дуже довго. Такий підхід дуже безвідповідальний до середовища. Не кращий за хаотичну забудову.

Коментар для The Village

Віледж поставили мені кілька питань про перейменування станцій метро. Частина відповідей у матеріалі, а нижче напишу повну версію.

Стаття на сайті TheVillage

1. Чи ок проводити опитування в гугл-формах, маючи, наприклад, «Київ Цифровий»? Якою мала би бути процедура обрання нових назв метрополітену?

Спочатку потрібно зрозуміти, що голосування та опитування це інструменти дослідження, а не прийняття рішень. І я вважаю що не важливо чи це гугл-форма чи голосування через Київ Цифровий, який відрізняються лише тим, що так тільки місцеві можуть скористатись. Тобто це не міняє суті — відповідальність за прийняття рішення розмивається і перекладається на абстрактну більшість. А потім всі будуть розводити руками, що «ну це ж народ вирішив», а на критику так само відповідати «так вирішив народ!». Виходить колективна безвідповідальність за результат.

Те саме можна побачити на будь-якому голосуванні за логотип міста. Зазвичай з цього нічого гарного не виходить.

При цьому подивіться як відбувалося з перейменуванням у метро:
Спочатку хтось вирішив що є 5 станцій, які потрібно перейменовувати. Обґрунтування чому саме станції виглядає притягнутим за вуха. Особливо станції Берестейська, яка до Бресту має опосередковане відношення, і тим паче, що то назва Брест має давньоукраїнське походження від Берестя.
Далі кожному охочому запропонували на кожну станцію накидати варіанти з голови.
Потім з усього запропонованого обрали по 5 варіантів. Теж не зовсім зрозуміло як обирали.
Дали всім охочим проголосувати та оголосили «переможців», які передадуть на голосування до КМР.
Виникають питання: на чому основані ці варіанти, хто і чому їх запропонував, які сенсу вони несуть, як вони мають списатись у середовище та інші топоніми біля станцій, звідки взагалі виникла назва Бучанська, адже це більше трагічна назва і так далі. Плюс час всіх опитування скоротили у процесі. Виглядає це зараз просто, як дешевий популізм та бажання набити політичних балів на актуальній темі.

З відповідей прослідковується, що запропоновані назви дуже поверхневі, які просто на слуху: одвічний Степан Бандера, Василь Стус чи Леся Українка, або з актуального інфопростору Бучанська чи Героїв Маріуполя. При цьому колись була ініціатива назвати станцію і площу на честь Євгена Чикаленка, але у проголосованих цього варіанту взагалі не зустрілось.

На мою думку, процес має взагалі йти навпаки: метро зазвичай прив’язується до місцевості на поверхні, тому спочатку має йти впорядкування топонімів на вулицях. Зараз станція Площа Льва Толстого розташована, як раз біля площі та вулиці Льва Толстого, а Героїв Дніпра на однойменній вулиці. Тому зміна лише назви станції додасть хаосу.

Далі з назвами має працювати команда чи комісія по перейменуванню, яка складатиметься як з істориків, так і з можливо урбаністів. В такій команді я думаю буде оте важливе обговорення, чому в кожному з випадків може підійти конкретна назва і як вона вбудовується у міський простір. Думаю, що у процесі роботи також важлива партисипація, де рішення презентуватимуться та обговорюватимуться з місцевими мешканцями. Але це все потребує часу, за кілька тижнів не зробиш.

2. На що потрібно звертати увагу при перейменуванні назв? (Правильні дороговкази для містян, згуртування топонімів з однаковими назвами в одному місці, історичний аспект і тд.)

Назва будь-якого об’єкта несе не тільки ідеологію та сенси. У повсякденному житті всі топоніми виконуються важливу роль в орієнтуванні у містах — вулиці, будинки, площі, парки та сквери, мости, пам’ятки тощо.

І коли не думають про зв’язність топонімів з однаковими назвами, то ускладнюють цим повсякденне життя всіх, хто цими назвами користується.

Подивіться на розкидані по місті топоніми Шевченка, яких мінімум 7 у різних місцях: метро, площа, бульвар, провулок, парк, університет, музей (є ще мінорні назви — селище Шевченко (біля Виноградаря), село Шевченка (біля Дарниці) та трамвайне депо ім. Шевченка на Борщагівці). А про різні Дарниці я вже не кажу.

Або приклад перейменування Мінської на Варшавську виглядає зовсім нелогічним, оскільки на Виноградарі будується великий мікрорайон Варшавський. Хоч він офіційно таким ще не названий, але природнім шляхом складається з усіх тих ЖК що там будуються. Біля нього теж планують побудувати станцію, то чому б її не назвати Варшавською? Це було б максимально логічно.

Або приклад зі Стусом: однойменні вулиця та сквер вже є на Академмістечку. Варіант з Лесею Українки дуже нелогічним, бо у бульвар і площа вже розташовані саме над Печерською. Степан Бандера — те саме з проспектом в районі Почайної.

Варто всі однойменні топоніми збирати в одному місці, це надалі сильно полегшує орієнтування. Не доведеться зайвий раз уточнювати чи зустріч у парку Шевченка чи у метро Шевченка.

Історичний аспект теж важливий. У Києві історично існували назви багатьох локальних районів — Липки, Поділ, Старе місто тощо. Дуже добре ці назви відновлювати і починати їх офіційно використовувати, бо у Києва багата історія, яку не варто забувати. Історичні назви місцевості також допомагають орієнтуванню, бо є більш локальними, ніж райони міста, які зараз є занадто великими.

І гарно прив’язувати ті ж назви метро до історичної місцевості, бо вона потім нікуди не зникне. Тому варіант Звіринецька для Дружби народів вважаю гарним, бо поруч як раз і є район Звіринець.

3. Чому важливо дати слово урбаністам, києвознавцям, історикам, архітекторам? Чому люди мають до них дослухатися?

Києвознавці та історики точно краще зорієнтують по історії місцевості та по сенсах, які будуть закладені у назвах, або хто ті особистості, на честь яких буде названо топонім. Урбаністи та містопланувальники можуть проаналізувати, як новий топонім працюватиме у повсякденності, як ним користуватимуться (від написання на маршрутці до викликів таксі чи побудові маршруту у смартфоні).

Це схоже на дуже локальний брендинг у межах конкретної вулиці. Він може стати самодостатнім, як Кирилівська, радянську Фрунзе вже всі й забули. Або може не працювати, як площа Валерія Марченко, яку всі продовжують називати в розмові Інтернаціональною.

4. Війна вимагає ухвалення назв, на кшталт «Бучанської». Як в таких ситуаціях знаходити компроміси? Адже питання дуже чутливе.

Не розумію, як війна вимагає ухвалення саме таких назв. Війна дійсно стимулює позбавитись не тільки радянської ідеології, а ще і російсько-імперської.

Але вшановувати трагедію з розстрілами та братськими могилами у Бучі у назві підземки виглядає, або як недалекість і нерозуміння, або просто дурість, цинізм і знецінювання трагедії. Така сама історія була з пропозицією перейменування Дорогожичів на Бабин Яр.

Назви на кшталт Бучі потрібно вшановувати у меморіалах та новий публічних просторах, а не у назвах станцій. Тим паче, що Буча не єдине місто, яке постраждало і не зрозуміло, чому обрали саме її. Це не питання компромісів, це питання сенсів. І навіть під моїм постом я побачив, що люди, у яких загинули родичі у Бучі цілком згодні, що така назва недоречна.

5. Як не повторити цих помилок при перейменуванні, наприклад, вулиць?

Точно скажу що не варто просто збирати варіанти і потім просто голосувати. Без обґрунтування це просто голосування за «обгортку» та просто знайому красиву назву.

Також потрібно повернути у процес перейменування фахову комісію, яка вже є, але фактично її оминають, про це пише Тиміш Мартиненко-Кушлянський у фб.

І було б добре додати у комісію урбаністів та містопланувальників.

p.s. До речі, сьогодні у Київраді за назви метро вирішили не голосувати, пише Ксенія Семенова.

Лінійні схеми метро з іншим транспортом

Дмитро Макогон виклав фото схеми з метро Будапешту та написав:

Очень удобно, когда на такой линейной схеме метро указываются еще маршруты наземного транспорта на каждой из станций.

Основна задача лінійної схеми — зорієнтувати, через скільки зупинок вам виходити.

Задачі розповідати про автобуси біля кожної зупинки зазвичай немає. Це ще працює, коли транспорт — єдина система, як от в Будапешті (хоча і там трамваї ще доцільно вказувати лише трамваї, як магістральний транспорт). У Києві жодного сенсу вказувати весь транспорт біля станції немає, бо ви не оберете станцію через номер автобуса, який там десь поруч проходить.

Якщо на такій схемі у вагоні з’являється весь транспорт, то це може бути спроба розв’язати іншу проблему, наприклад, нестачу інформації про транспорт на станції чи на загальній схемі.

Пасажиру, який не знайомий з маршрутом, нічого не скаже абстрактний 12 тролейбус. Тому бажано мати цей маршрут на якійсь схемі поруч.

Ще мінус такої системи — підтримка. При кожній зміні у маршрутах ГТ ви маєте переклеїти всі схеми у всіх вагонах. У Києві десь 800 вагонів по 8 схем у кожному = 6400 схем + час переклеювання.

У мене лишилось кілька варіантів надсилали колись, чи то з Київпастрансу, чи то з Дептрансу. Можна оцінити, як би це могло виглядати у нас.

 40   7 міс   Будапешт   метро   схеми
Раніше Ctrl + ↓