Бувають дуже гарні та цікаві проєкти самі по собі, але спільнота чи окремі автори настільки звеличують цю ідею, що це починає викликати відразу та нагадувати клуб міських божевільних.

Так і проєктом Рутенія. Цей проєкт є дуже цікавим дослідженням історії кирилки та заслуговує на відзнаки. Але є автор і спільнота навколо нього, які згодом почали критикувати абсолютно всю сучасну кирилку, яка не є Рутенією, та називати все це «московськими шрифтами» усіляко зневажливо на це вказуючи авторам українських шрифтів (зустрічав і такі коментарі пана Чебаника). Хоча сучасна кирилиця не є московською, а Рутенія не є єдиновірної графікою української мови.

І ладно, коли це якась локальна група по інтересах, між собою можна обговорювати все що завгодно. Але іноді це переростає у відверте шкідництво.

Ось наочний приклад. Спільнота Рутенії усіляко просуває свою ідею щодо «змінення візуального вигляда Києва» на основі цих шрифтів. І які приклади вони приводять? Авжеж це адресні покажчики чи назви станцій метро. Але все ці шрифти Рутенії ні в якому разі не можна використовувати для орієнтування. Бо у навігації є особливі вимоги до читабельності текстів і розпізнаваності написів і літер. Тому не всі стандартні шрифти для цього підходять та існують окремі, заточені під навігацію.

І Рутенія:

• намагається вводити літери які людям малознайомі → потрібно більше часу на зчитування, що у місті може бути критично;
• це акцидентні шрифти й містять багато зайвих деталей → погіршують читабельність і так незнайомих літер.

І автори або цього не розуміють, або відверто шкодять, коли намагаються це просувати на рівні міст. Вважаю, що дизайн-спільнота має також відстоювати адекватність та легітимність подібних пропозицій.