Rose debug info
---------------

Перейменування станцій київського метро

Київський метрополітен показав дуже жахливий підхід до перейменування станцій метро з повним перекладанням відповідальності на незрозумілу онлайн-більшість якихось людей. Навіть, якщо цих людей 170+ тисяч.

Пост на сторінці київського метро

Хтось просто на свій розум щось написав, а у метро взяли просто все, що люди накидали, та просто виставили на голосування. Проведення конкурсів з онлайн-голосуванням це вже погано, а тут погано у квадраті.

Назви станцій метро виконують важливу навігаційну роль у місті. Це такі ж топоніми, як і історичні назви районів. І називати Варшавською замість Мінської, коли є Варшавський масив, біля якого теж буде станція, зовсім нелогічно. Одночасно лишається Мінський масив, який поки не перейменований. Назви станцій мають допомагати розуміти місцевість, а не бути від неї відірваними і абстрактними.

Подивіться на розкидані по місті топоніми Шевченка, яких мінімум 6 у різних місцях: метро, площа, бульвар, провулок, парк, університет (може навіть ще є десь). А про різні Дарниці я вже не кажу.

І це ми не дійшли до сенсів. Бучанська — це так виглядає вшанування пам’яті трагедії? Хтось думає, чи потрібно цей варіант було включати в опитувальник?

Або станція Лесі Українки — коли є площа й бульвар її імені біля станції Печерська. Степана Бандери — туди ж. Яка логіка виставляти ці варіанти взагалі? Чи Європейська — є вже площа в іншому місці, а що у тій місцевості європейського? Ботанічна — є два ботсади, чи додає ця назва кращого розрізнення цих локацій?

Найменуванням мають займатись хоча б якісь експерти, які розуміють і бачать загальну картинку що на що може вплинути. І цей процес має бути разом з перейменуванням вулиць, оскільки все зв’язано. Наприклад, може краще перенести станцію Тараса Шевченка замість ЛТ, ближче до парка та бульвару, а на Подолі назвати станцію інакше? Або прив’язати станції саме до історичних назв місцевості, як та ж Звіринецька — ці назви потім точно нікуди не зникнуть, бо то історичні назви, так ще і допоможуть популяризувати ці назви.

А потім ці бездумно нашвидку вибрані назви будуть жити у просторі дуже довго. Такий підхід дуже безвідповідальний до середовища. Не кращий за хаотичну забудову.

Коментар для The Village

Віледж поставили мені кілька питань про перейменування станцій метро. Частина відповідей у матеріалі, а нижче напишу повну версію.

Стаття на сайті TheVillage

1. Чи ок проводити опитування в гугл-формах, маючи, наприклад, «Київ Цифровий»? Якою мала би бути процедура обрання нових назв метрополітену?

Спочатку потрібно зрозуміти, що голосування та опитування це інструменти дослідження, а не прийняття рішень. І я вважаю що не важливо чи це гугл-форма чи голосування через Київ Цифровий, який відрізняються лише тим, що так тільки місцеві можуть скористатись. Тобто це не міняє суті — відповідальність за прийняття рішення розмивається і перекладається на абстрактну більшість. А потім всі будуть розводити руками, що «ну це ж народ вирішив», а на критику так само відповідати «так вирішив народ!». Виходить колективна безвідповідальність за результат.

Те саме можна побачити на будь-якому голосуванні за логотип міста. Зазвичай з цього нічого гарного не виходить.

При цьому подивіться як відбувалося з перейменуванням у метро:
Спочатку хтось вирішив що є 5 станцій, які потрібно перейменовувати. Обґрунтування чому саме станції виглядає притягнутим за вуха. Особливо станції Берестейська, яка до Бресту має опосередковане відношення, і тим паче, що то назва Брест має давньоукраїнське походження від Берестя.
Далі кожному охочому запропонували на кожну станцію накидати варіанти з голови.
Потім з усього запропонованого обрали по 5 варіантів. Теж не зовсім зрозуміло як обирали.
Дали всім охочим проголосувати та оголосили «переможців», які передадуть на голосування до КМР.
Виникають питання: на чому основані ці варіанти, хто і чому їх запропонував, які сенсу вони несуть, як вони мають списатись у середовище та інші топоніми біля станцій, звідки взагалі виникла назва Бучанська, адже це більше трагічна назва і так далі. Плюс час всіх опитування скоротили у процесі. Виглядає це зараз просто, як дешевий популізм та бажання набити політичних балів на актуальній темі.

З відповідей прослідковується, що запропоновані назви дуже поверхневі, які просто на слуху: одвічний Степан Бандера, Василь Стус чи Леся Українка, або з актуального інфопростору Бучанська чи Героїв Маріуполя. При цьому колись була ініціатива назвати станцію і площу на честь Євгена Чикаленка, але у проголосованих цього варіанту взагалі не зустрілось.

На мою думку, процес має взагалі йти навпаки: метро зазвичай прив’язується до місцевості на поверхні, тому спочатку має йти впорядкування топонімів на вулицях. Зараз станція Площа Льва Толстого розташована, як раз біля площі та вулиці Льва Толстого, а Героїв Дніпра на однойменній вулиці. Тому зміна лише назви станції додасть хаосу.

Далі з назвами має працювати команда чи комісія по перейменуванню, яка складатиметься як з істориків, так і з можливо урбаністів. В такій команді я думаю буде оте важливе обговорення, чому в кожному з випадків може підійти конкретна назва і як вона вбудовується у міський простір. Думаю, що у процесі роботи також важлива партисипація, де рішення презентуватимуться та обговорюватимуться з місцевими мешканцями. Але це все потребує часу, за кілька тижнів не зробиш.

2. На що потрібно звертати увагу при перейменуванні назв? (Правильні дороговкази для містян, згуртування топонімів з однаковими назвами в одному місці, історичний аспект і тд.)

Назва будь-якого об’єкта несе не тільки ідеологію та сенси. У повсякденному житті всі топоніми виконуються важливу роль в орієнтуванні у містах — вулиці, будинки, площі, парки та сквери, мости, пам’ятки тощо.

І коли не думають про зв’язність топонімів з однаковими назвами, то ускладнюють цим повсякденне життя всіх, хто цими назвами користується.

Подивіться на розкидані по місті топоніми Шевченка, яких мінімум 7 у різних місцях: метро, площа, бульвар, провулок, парк, університет, музей (є ще мінорні назви — селище Шевченко (біля Виноградаря), село Шевченка (біля Дарниці) та трамвайне депо ім. Шевченка на Борщагівці). А про різні Дарниці я вже не кажу.

Або приклад перейменування Мінської на Варшавську виглядає зовсім нелогічним, оскільки на Виноградарі будується великий мікрорайон Варшавський. Хоч він офіційно таким ще не названий, але природнім шляхом складається з усіх тих ЖК що там будуються. Біля нього теж планують побудувати станцію, то чому б її не назвати Варшавською? Це було б максимально логічно.

Або приклад зі Стусом: однойменні вулиця та сквер вже є на Академмістечку. Варіант з Лесею Українки дуже нелогічним, бо у бульвар і площа вже розташовані саме над Печерською. Степан Бандера — те саме з проспектом в районі Почайної.

Варто всі однойменні топоніми збирати в одному місці, це надалі сильно полегшує орієнтування. Не доведеться зайвий раз уточнювати чи зустріч у парку Шевченка чи у метро Шевченка.

Історичний аспект теж важливий. У Києві історично існували назви багатьох локальних районів — Липки, Поділ, Старе місто тощо. Дуже добре ці назви відновлювати і починати їх офіційно використовувати, бо у Києва багата історія, яку не варто забувати. Історичні назви місцевості також допомагають орієнтуванню, бо є більш локальними, ніж райони міста, які зараз є занадто великими.

І гарно прив’язувати ті ж назви метро до історичної місцевості, бо вона потім нікуди не зникне. Тому варіант Звіринецька для Дружби народів вважаю гарним, бо поруч як раз і є район Звіринець.

3. Чому важливо дати слово урбаністам, києвознавцям, історикам, архітекторам? Чому люди мають до них дослухатися?

Києвознавці та історики точно краще зорієнтують по історії місцевості та по сенсах, які будуть закладені у назвах, або хто ті особистості, на честь яких буде названо топонім. Урбаністи та містопланувальники можуть проаналізувати, як новий топонім працюватиме у повсякденності, як ним користуватимуться (від написання на маршрутці до викликів таксі чи побудові маршруту у смартфоні).

Це схоже на дуже локальний брендинг у межах конкретної вулиці. Він може стати самодостатнім, як Кирилівська, радянську Фрунзе вже всі й забули. Або може не працювати, як площа Валерія Марченко, яку всі продовжують називати в розмові Інтернаціональною.

4. Війна вимагає ухвалення назв, на кшталт «Бучанської». Як в таких ситуаціях знаходити компроміси? Адже питання дуже чутливе.

Не розумію, як війна вимагає ухвалення саме таких назв. Війна дійсно стимулює позбавитись не тільки радянської ідеології, а ще і російсько-імперської.

Але вшановувати трагедію з розстрілами та братськими могилами у Бучі у назві підземки виглядає, або як недалекість і нерозуміння, або просто дурість, цинізм і знецінювання трагедії. Така сама історія була з пропозицією перейменування Дорогожичів на Бабин Яр.

Назви на кшталт Бучі потрібно вшановувати у меморіалах та новий публічних просторах, а не у назвах станцій. Тим паче, що Буча не єдине місто, яке постраждало і не зрозуміло, чому обрали саме її. Це не питання компромісів, це питання сенсів. І навіть під моїм постом я побачив, що люди, у яких загинули родичі у Бучі цілком згодні, що така назва недоречна.

5. Як не повторити цих помилок при перейменуванні, наприклад, вулиць?

Точно скажу що не варто просто збирати варіанти і потім просто голосувати. Без обґрунтування це просто голосування за «обгортку» та просто знайому красиву назву.

Також потрібно повернути у процес перейменування фахову комісію, яка вже є, але фактично її оминають, про це пише Тиміш Мартиненко-Кушлянський у фб.

І було б добре додати у комісію урбаністів та містопланувальників.

p.s. До речі, сьогодні у Київраді за назви метро вирішили не голосувати, пише Ксенія Семенова.

Поділитись
Надіслати
Запінити