Громадське: Уряд рекомендує держорганам подавати інформацію для громадян спрощеною мовою.

Що входить до урядових рекомендацій:

• Структура урядового повідомлення має бути простою, логічною, послідовною та однозначною. А речення повинні містити одну ідею, кажуть у Міністерстві культури. Важливу інформацію треба розміщувати на початку документа, виділяючи жирним шрифтом або рамкою.
• Слід уникати абревіатур, професійної лексики та скорочень. Також не варто розміщувати текст на зображеннях і використовувати шрифти із засічками. Складними для сприйняття будуть і кілька посилань в одному рядку. Процес читання полегшить контраст між текстом і його тлом, йдеться в рекомендаціях.

Сталося зрушення і на державному рівні підіймається питання подання інформації зрозуміло і доступно. Хоч і аргументується це лише доступністю для людей з інвалідністю. Але хоч так, може буде позитивний крок.

І, думаю, це займе досить багато часу, бо чиновники більше оперують і мислять як раз формально-правильною мовою законів-актів-документів. Може це стане ще додатковою професією перекладання з формального у людське (а може це навіть робитиме нейромережа 🙂 ).

Ось безпосередньо саме розпорядження Кабміну від 17 листопада 2023 р. № 1046-р з описаними рекомендаціями.

У документі дві частини — про спрощену мову і про формат подання (контраст, кольори тощо). Хочеться відмітити, що більшість з рекомендацій дуже адекватні і хочеться потиснути руку, що такий документ нарешті з’явився на офіційному рівні.

Авжеж є деякі спірні пункти, як от світлий текст на темному фоні має бути на 25% більшим (чого? чому саме 25?). Або деякі тези явно потребують прикладів і пояснень, бо формулювання більш загальне.

Також про ці рекомендації написали колеги з Bot&Partners та спільноти Drafters та порівняли з подібними документами США.

До речі, про контраст і доступність писав у блозі.

У багатьох на слуху концепт Ільяхова «пиши, скорочуй», який є гарним простим прикладом пропаганди нового підходу. Але не достатньо просто скоротити щось у тексті.

Головне у зрозумілій доступній комунікації — емпатія до читачів, повага до них та їхньої гідності. Треба думати з точки зору допомоги кожній людині, хто б вона не була: хоч молода людина, хоч стара, хоч з ментальною інвалідністю, хоч без. Бо насправді кожна людина може перебувати в різних станах і по-різному сприймати будь-яку комунікацію.

Якщо ви захворієте, то вже важче щось сприйматимете. Або якщо у вас просто був важкий день/тиждень, то ви будете втомлені і не такі уважні чи сконцентровані.

Наприклад, працівники та керівники Служби руху метрополітену взагалі не розуміють потреби пасажирів і не завжди спокійно говорять «там все написано, а люди не читають». Таким чином знімають з себе і перекладають на людей відповідальність, що вони не можуть що знайти. Хоча знак може висіти не там, де треба, і на ньому може бути написано не те, що треба. І навіть думки немає допомогти цим «невдячним» пасажирам.