Навіяно вчорашнім постом про відкриття відремонтованого виходу на Позняках коштом приватного інвестора.

Як написали у комментарях про цей дивовижний кейс столиці з 70 міліардним річним бюджетом:

Знадобився цілий Dragon Capital щоб прибрати два кіоска і обшити вагонкою стіну біля входу в перехід. Неймовірно)

А якщо бути душнілою, то варто зазначити, що окрім мафів там взагалі-то був інформаційний знак, який казав що це не просто метро і просто Позняки, а що це зелена гілка М3 та був вказаний номер виходу, який важливий для орієнтування, а також повністю відсутня транслітерація, яка має допомагати іноземцям.

Навігація, метро, електричка та схеми очима нейромежі Midjourney:

Взяв участь у Марафоні Креативної практики від Cases на підтримку ЗСУ, та записав лекцію про автоматизацію дизайну, дизайн-конвеєр та можливість створювати масовий дизайн. А взагалі це про підвищення власної продуктивності і цінності, як спеціаліста.

По-перше, в основі продуктивної роботи лежить просунуте знання можливостей робочих інструментів (як і що робити швидше), вивчення нових інструментів у зв’язці з робочими (гугл-таблиці, термінальні команди тощо) та створення своїх інструментів під задачі (форматування даних, генератори макетів тощо). Розповідаю на прикладі дизайну паркувальних табличок та інших навігаційних проєктів, в яких кількість макетів легко може сягати 500+ шт.

У минулому пості писав про дурнуватий процес голосування за перейменовані вулиці. Зараз комісія опрацювала результати та оголосила остаточні варіанти. Щось спірне прибрали, щось лишили.

Screenshot-2022-07-02-at-11.20.46.png

Раніше також було гарне інтерв’ю про перейменування вулиць з членом експертної комісії Павлом Островським. Там багато пояснень і правильної логіки у перейменуванні з урахуванням і голосів місцевих мешканців вулиць.

Вчора (15 червня) у застосунку Київ Цифровий запустили голосування за 296 назв вулиць. Все красиво та навіть називається «електронна демократія».

На мою думку, процес знову недалеко пішов від голосування за назви метро і міську адміністрацію цей кейс ніяк не вчить ухвалювати безглузді рішення. Єдина відмінність цього голосування — неанонімне голосування без накрутки. Далі відмінності закінчуються і це так само безліч якихось назв, які просто викотили списком без пояснень, чому їх туди додали. Тільки загорнули в красиву обгортку застосунку з фільтрами по районах і типах вулиць. Навіть аргумент про те, що мають обирати місцеві, не працює, бо голосувати можуть всі мешканці України (попросив перевірити, не мешканець Києва і не платник податків таки може проголосувати).

Старий пост, написаний для блогу Агентів змін.

Пост навіяно черговим голосуванням вже Полтавської САД за запропоновані варіанти дизайну знаків на в’їзді у місто. Але за останні роки таких прикладів можна назбирати безліч: від вибору логотипів міст до вибору ліврей поліцейських машин. І кожен раз можна побачити схожу картину: запускається голосування, починається шквал критики у соцмережах, голосування або припиняється або завершується, але і організатори і коментатори вважають іншу сторону мудаками, які нічого не розуміють, а у публічному просторі з’являється не завжди гарний дизайн.

Київський метрополітен показав дуже жахливий підхід до перейменування станцій метро з повним перекладанням відповідальності на незрозумілу онлайн-більшість якихось людей. Навіть, якщо цих людей 170+ тисяч.

Хтось просто на свій розум щось написав, а у метро взяли просто все, що люди накидали, та просто виставили на голосування. Проведення конкурсів з онлайн-голосуванням це вже погано, а тут погано у квадраті.

Назви станцій метро виконують важливу навігаційну роль у місті. Це такі ж топоніми, як і історичні назви районів. І називати Варшавською замість Мінської, коли є Варшавський масив, біля якого теж буде станція, зовсім нелогічно. Одночасно лишається Мінський масив, який поки не перейменований. Назви станцій мають допомагати розуміти місцевість, а не бути від неї відірваними і абстрактними.

Дмитро Макогон виклав фото схеми з метро Будапешту та написав:

Очень удобно, когда на такой линейной схеме метро указываются еще маршруты наземного транспорта на каждой из станций.

Основна задача лінійної схеми — зорієнтувати, через скільки зупинок вам виходити.

Задачі розповідати про автобуси біля кожної зупинки зазвичай немає. Це ще працює, коли транспорт — єдина система, як от в Будапешті (хоча і там трамваї ще доцільно вказувати лише трамваї, як магістральний транспорт). У Києві жодного сенсу вказувати весь транспорт біля станції немає, бо ви не оберете станцію через номер автобуса, який там десь поруч проходить.

Команда dnipro.design розробили нові адресні покажчики Дніпра, описали у правилах та затвердили правила нових адресних покажчиків. Розумію, який то об’єм. Гарна велика робота, респектую всій команді 👏

А для того, щоб правила не лишались на папері ми допомогли створити інструмент для генерації всіх видів макетів:

Такий інструмент допомагає всім охочим зробити потрібні макети за всіма правилами.

• Вам не потрібен дизайнер.
• Вам не потрібно шукати чи купувати необхідні шрифти.
• Вам не потрібна ліценція Adobe, Corel чи інших програм.

«Хмарочос» спитали мою думку про новий «мурал» у переході та що з цим переходом можна зробити:

Ми писали новину про мурал-рекламу в переході між станціями метро Хрещатик та Майдан незалежності. Можете пояснити нашим читачам, чому з точки зору дизайну – це візуальний шум і чому реклама-мурал це погано? Що ви взагалі думаєте про це? І ще цікавить, як цей «депресивний» (як його називають) перехід можна біло б змінити.

Здається, у питанні вже заховано негативне відношення до цього. Ось що подумав і про мурал, і про рекламу, і про сам перехід.