У контексті автоматизації таблиці можна застосовувати для переформатування (роз’єднання та з’єднання тексту, заміна тексту іншим і так далі) вхідних даних у необхідному вигляді для подальшої роботи у Data Merge в InDesign, JSON для використання на сайтах, консольних командах тощо.

Найцікавіші функції у Google Sheets:

• CONCATENATE — об’єднання текстів з різних комірок та з заданим вручну текстом. Наприклад, CONCATENATE (A1;"-";B1;".svg") візьме текст з A1, додасть дефіс, додасть текст з B1 та в кінці додасть «.svg».
• JOIN — схоже на CONCATENATE, об’єднає два тексти з вказаним розділювачем між ними. Наприклад, JOIN("–";A1;B1) візьме текст з A1, додасть два дефіси та додасть текст з B1.
• SPLIT — розділить текст у комірці на кілька частин по вказаному символу-розділювачу. Наприклад, SPLIT(B3; “-”) розділить текст з комірки B3 на дві частини: ліворуч від дефіса “-” та праворуч від нього. Розділені дані будуть у кількох комірках праворуч від комірки з формулою.

У минулому пості я згадав книжку «Основи ергономіки» Панеро та Зелника. У мене є лише її скан, тож ділюся всією книжкою (PDF, 210 МБ).


Та обрав кілька цікавих розворотів звідти, які були корисні в роботі: рівень очей, зріст та кути зору. Для дизайну навігації це допомагає зрозуміти, які габарити будуть комфортними для сприйняття різними людьми.

Так ми колись дивились, які розміри більше підходять для інфостендів, які має бути зручно читати з відстані ~80–100 см: верхня точка — 2000 мм, нижня — 750 мм (а краще 900 мм). Все що вище або нижче читати буде незручно.

Здається логічним припущення, що навігаційні вказівники не мають затуляти один одного. З наземними вказівниками більш менш зрозуміло: як далеко не розміщуй, попередній буде затуляти собою наступний. А от з підвісними цікавіше, бо у перспективі буде видно різні вказівники й ті, що далі — виглядатимуть меншими.

Припустимо, що це коридор в перспективі

І виникає питання, на якій відстані оптимально розміщувати вказівники, щоб вони зчитувались. Можна порахувати цю відстань, бо це більше геометрична задача, для якої потрібно кілька ввідних.

Дизайн документів взагалі не пахане поле. Ось Микита Підгайний, який пропагує видалення беззмістовної юрні у юридичних документах, у своєму каналі написав про таку дрібничку, як написання IBAN.

Дійсно дуже складно уважно сприймати таку кількість цифр без додаткових розділювачів. Дійсно потрібно розглянути сценарії використання цього коду. Його можуть:

• копіювати та переслати бухгалтерам чи юристам;
• копіювати та вставляти у клієнт-банк для оплати;
• набирати вручну з роздрукованого договору.

Найпростіший варіант був би, як з номерами телефонів чи банківських карток, — набирати з пробілами. Але якщо такий код скопіювати, то не всі клієнт-банки його сприйматимуть. Авжеж це задачі розробників клієнт-банків зробити нормальний парсер, але маєво що маємо. Тож пробіли — не варіант.

Sublime Text — дуже потужний текстовий редактор, в якому я постійно пишу код. Є купа доповнень, які дуже просто встановлюються через вбудований Package Control та запускаються через вбудований командний рядок (⌘⇧+P). Окрім кодингу активно користуюсь, коли потрібно щось робити з текстом.

Інтерфейс Sublime Text

Написання купи рядків однакового змісту за допомогою мультикурсорів. Наприклад, маємо купу однакових імен файлів або перелік текстових рядків і потрібно в них всіх щось дописати.

Кожен раз фруструю, коли мені доводиться монотонно повторювати якусь дію більше ніж три рази. Одразу іду шукати спосіб, як цю дію можна автоматизувати.

Якщо дія разова, то пошук рішення та автоматизація може зайняти набагато більше часу, тому може здаватись недоцільною. Але, якщо щось потрібно зробити три рази, то велика ймовірність того, що потрібно буде робити і четвертий, а може і більше.

Додаткова перевага автоматизації: чим більше робить машина, тим менше місця для помилок людини.

Для чого потрібні піктограми? Вікіпедія нам каже, що це умовний малюнок із зображенням будь-яких дій, явищ, предметів і т. д.

Дві основні задачі піктограм:

1. Бути зрозумілою. На відміну від логотипів, чим більш впізнаваний образ на піктограмі, то більша ймовірність, що її правильно зчитають.
2. Зчитуватись. Піктограми разом із текстом часто зчитуються у поганих умовах і впізнавана форма самої піктограми дуже допомагає її зчитати.

Тож не варто використовувати піктограми на плашках, бо форма плашки нівелює форму іконки. Наприклад, якщо у нас є види транспорту, то основні їх відмінності у деталях (у тролейбуса зверху роги, у залізниці знизу колії, у трамвая пантограф зверху та рейки знизу).

У мене іноді питають, який взяти шрифт для навігації. Я намагався зібрати список кириличних шрифтів, які розроблялись під навігацію, але окреслив параметри для вибору такого шрифту.

Навігаційні шрифти розробляються для поганих умов зчитування. Їхнє використання критичне в умовах великого потоку людей, великої швидкості руху, недостатнього часу на зчитування. Це транспорт, автомобільна навігація, аеропорти, вокзали. У таких випадках варто обрати саме навігаційний шрифт.

В інших випадках, коли малий потік людей, мала швидкість та вдосталь часу на читання написів, можна обрати будь-який читабельний шрифт. Це музеї, парки, бізнес-центри, торгівельні центри, житлові комплекси тощо.

У Львові затопило вулицю Франка і три трамваї змінили свої маршрути. Але Львівелектротранс ніяк про це комунікував на зупинках, тому небайдужий пасажир самостійно зробив і розмістив об’яви про це. Він молодець, ЛЕТ — ні. 

У коментарях до посту я сказав, що це добра спроба, але для немісцевого пасажира. Що я, як немісцевий, бачу на плакаті:

Штука, яку чомусь дуже рідко можна у нас зустріти — підключення до вайфаю через qr-код. Хоча це ніби той самий сценарій, коли машина (телефон) має сама спілкуватись з машиною (роутером).

Доступ до вайфаю можна просто закодувати рядком тексту:

WIFI:T:WPA;S:<Network>;P:<Password>;H:;

де,

• T: — шифрування (nopass, WEP, WPA)
• S: — назва мережі
• P: — пароль
• H: — прихована мережа (значення true або false)

Авжеж текстом назву та пароль теж треба лишити, щоб люди розуміли що за кодом, та могли під’єднатися до мережі з ноутбука.